Війна між Україною та Росією

Є образи, які краще за будь-який трактат уособлюють історичну трансформацію. Стовп чорного диму, що піднявся з Московського нафтопереробного заводу в районі Капотня, за шістнадцять кілометрів від Кремля, вранці 18 червня 2026 року, є одним із таких образів. Не через матеріальні збитки — значні, але відновлювані — а через те, що він проголосив: держава без переваги в повітрі, без бомбардувального флоту та без тактичної ядерної зброї зуміла спроектувати руйнівну силу на символічне та промислове серце свого континентального супротивника, використовуючи машини, які коштують менше, ніж автомобіль середнього класу.

У цій книзі ця конкретна подія використовується як відправна точка для розвитку ширшої тези та постановки питання про майбутнє. Теза: українська кампанія проти російської нафтопереробки перестала бути серією вторгнень, зумовлених ЗМІ, і стала найуспішнішою довгостроковою стратегічною економічною операцією з часів Нафтової кампанії союзників 1944-45 років — і, досягнувши цього дешевими, розподіленими та заперечуваними засобами, започаткувала еру, в якій стратегічний охоплення перестав бути монополією великих держав. Питання: що ця трансформація говорить нам про хід війни в наступні три-чотири роки?

Щоб відповісти на це, книга відкидає два спрощені шляхи. Перший — це тріумфалізм, який інтерпретує кожен палаючий нафтопереробний завод як доказ неминучого краху Росії, коли доходи від енергетики становлять трохи більше п'ятої частини федерального бюджету, а російська економіка, хоча й перебуває в застійному стані, не перебуває на межі колапсу. Другий — це пораженство, яке відкидає кампанію як незначний феєрверк, коли вона вже призвела до заборони експорту, нормування в десятках регіонів та перетворення Росії з експортера палива на імпортера. Правда, як це майже завжди буває на війні, лежить посередині та вимагає терпіння з цифрами.

Робота організована у дев'ять частин. У частині I реконструюється війна від вторгнення 2022 року до 2026 року, щоб неспеціаліст мав контекст, без якого нічого іншого не можна було б зрозуміти. У частинах II-VI аналізується кампанія на нафтопереробному заводі — подія, інструмент, ціль, наслідки, а також її історичні, доктринальні та правові аспекти. У частинах VII та VIII акцент зміщується на війну в цілому та її ймовірне майбутнє, зі сценаріями та попереджувальними індикаторами. У частині IX викладено наслідки для НАТО, Європи та Португалії, а також зроблено висновки. Три додатки — глосарій, загальна хронологія та панель індикаторів — слугують компасом.

Кілька слів про амбіції. Я не маю наміру пророкувати; пророцтво — це шарлатанство. Я маю намір займатися дисциплінованим передбаченням: розпізнавати домінуючі тенденції та можливі розбіжності, завжди спираючись на перевірені дані та завжди розрізняючи те, що я знаю, від того, що я припускаю. Якщо читач закриє книгу, здатним відрізнити у щоденному потоку новин шум від сигналу — і розпізнати за кожним палаючим нафтопереробним заводом епохальний зсув, який він сповіщає — тоді було варто її написати.

Методологічна примітка та критерії джерел

Російська непрозорість та пропагандистські інтереси обох воюючих сторін вимагають чіткого методу перевірки. Кожне делікатне твердження було піддано чотирьом фільтрам: авторитетність джерела, підтверджуючі документальні докази, своєчасність та узгодженість з незалежними джерелами. Чотири правила, що проходять через усю книгу, випливають з цього методу.

Обов'язкова тріангуляція. Жодні відповідні кількісні дані не базуються на одному джерелі. Значення представлені в діапазонах, коли оцінки розходяться, як, наприклад, у випадку з відсотком невикористаних потужностей нафтопереробки, який коливається від двадцяти до сорока трьох відсотків залежно від того, хто його розраховує.