Геополітика

Перша вісь творчості Hermínio Cerqueira є водночас її центром тяжіння: це низка книг стратегічного аналізу, написаних за короткий, але надзвичайно насичений проміжок часу, предметом яких є трансформація міжнародної системи — від кінця однополярного моменту до конкурентної багатополярності горизонту 2026–2050 років. Читач, який пройде цією віссю в запропонованому тут порядку, швидко зрозуміє, що має справу не з добіркою окремих назв, а з цілісним інтелектуальним проєктом — із власним словником, заявленим методом і повторюваною географією: Ормузька протока й Перська затока, Тайванська протока та Індо-Тихоокеанський регіон, український фронт і східний фланг НАТО, Східне Середземномор’я — і, крізь усе це, Португалія, осмислена не як спостерігачка, а як мала атлантична держава, що поглинає, перерозподіляє, а часом і посилює потрясіння системи. Метод незмінний: перевірювані відкриті джерела, відвертий діалог із міжнародною стратегічною літературою (від Мехена й Клаузевіца до Волтца, Кеохейна, Ная, Талеба чи Гавела), дисципліноване розмежування факту, інтерпретації та прогнозу, а також свідомий вибір португальського правопису, що передував Орфографічній угоді 1990 року. Тон же свідомо коливається між трактатом і громадянським есеєм: автор пише, як зізнається в одній із цих книг, суворо, але не холодно, переконаний, що мислити геополітику як абстрактну гру між державами означало б зрадити те, що справді поставлено на карту. Подальші статті коментують кожну книгу в її неповторності, не втрачаючи з поля зору споруди, яку всі вони разом утворюють.

Третя вісь творчості Hermínio Cerqueira спускається з рівня великих держав до європейського й португальського масштабу — і саме тут каталог розкриває своє найконструктивніше обличчя. Якщо геополітичні осі діагностують світ, що розпадається на фрагменти, то ця вісь запитує, що з таким діагнозом може зробити Європа, а в ній — Португалія. П’ять книг, які її складають, утворюють цілісну програму політичної економії: суверенітет, осмислений як сума спроможностей (Autonomia Estratégica), критика бюджетних правил, що її душать (O Mito dos 3%), стратегічний трактат, який проєктує її на десятиліття 2026–2036 (A Esperança Lúcida / Lucid Hope), суспільний договір, що має підтримувати її зсередини (A Economia da Dignidade), і спільний дім, який дає їй прихисток (A Bíblia do Ambiente). В усіх — те саме наріжне переконання: за залежності доводиться платити, а суверенні можливості — енергетичні, технологічні, бюджетні, соціальні, екологічні — будуються або втрачаються внаслідок ухвалених рішень.